Як виглядало навчання у Хирівському закладі

Хирівський заклад отців Єзуїтів був школою на правах гімназії. До 1932 року це була 7-класна гімназія класичного типу. До Закладу приймали лише хлопців католицького віросповідання, які досягнули 10-річного віку. Кандидат до гімназії мав представити свідоцтво про народження, хрещення, вакцинацію та підтвердження про навчання в іншому закладі. З останньої норми часто робили винятки, бо багато дітей із заможних сімей здобували початкову освіту вдома.

Ситуація змінилася після 1932 року, коли Хирівський заклад відповідно до шкільної реформи став триступеневим і почав складався з 6-річної початкової школи, 4-річної гімназії і 2-річного ліцею. Відтоді до Закладу приймали хлопців, які досягли 7 років. Допускалося також прийняття у 6-річному віці, якщо дитина мала відповідний рівень фізичного і розумового розвитку.

Щоб вступити до Хирівського закладу, учень повинен був здати іспит з польської мови, який включав також питання з історії, географії та математики. Вступні іспити відбувалися наприкінці червня — початку липня і в деяких випадках вдруге наприкінці серпня — початку вересня. Варто зазначити, що екзамени були радше формальними, зазвичай приймали всіх, проте вже під час навчання заклад мав право відраховувати учнів за низькі результати в навчанні або погану поведінку.

Особливістю Хирівського закладу було проведення так званих класифікацій, які відбувалися кожного місяця. Вони полягали в тому, що згідно з оцінками формувався рейтинг учнів у класі. Двічі на рік відбувалися публічні класифікації — піврічна (у січні чи на початку лютого) та річна (в кінці червня).

Така класифікація мала урочистий характер і проходила в театральній залі за участі вчительського колективу та запрошених гостей. Публічні класифікації завжди супроводжувалися концертними виступами або короткими театральними постановками. Директор зачитував рейтинг, починаючи з найкращих учнів. Ці учні отримували спеціальну нагороду — позолочені і срібні ордени у формі хреста, медалі «Virtuti et Diligentiae», дипломи, які, до слова, виготовлялися в Парижі за проектом колишнього хирівського учня А. Вівульського.

Цікавою традицією було нагородження найкращого шкільного товариша, якого учні вибирали закритим голосуванням.

До наступного класу переводили учнів, які мали лише відмінні та добрі оцінки. Якщо була одна оцінка «незадовільно», то дозволялося перездати, якщо більше — це означало залишення на повторний курс чи виключення із Закладу.
Саме такі суворі умови стали найвагомішою причиною, що за всю
історію з більше як 6000 учнів випускний екзамен в Хирівському закладі здало лише 1123, з яких 244 з відзнакою.
Навчання в Хирівському закладі отців Єзуїтів було платне. В різний
період ця сума коливалася. У перші десять років Заклад за оплатою ділився на два відділи — дорожчий та дешевший. У дешевшому оплата становила 250 золотих ринських, а в дорожчому — 500. У 1896 році цей поділ був скасований, і оплата становила для всіх 600 корон (300 золотих ринських).

У 1907 році ціна зросла до 700 корон. Пізніше, у зв’язку із постійними інфляціями, ціна постійно змінювалося. В цілому ціни на навчання були досить високими і були доступні лише заможним.
Після вступу до Закладу кожен учень отримував свій офіційний номер.
Цей номер мав бути написаний або пришитий до всіх речей, які цьому учневі належали.
Учні Закладу носили спеціально пошиту форму. Вона була темно-синього кольору і мала золоті шеврони (нашивки) на комірах.

Навчальні класи, які розташовувалися в бічних крилах будівлі, були спроектовані відповідно до потреб навчального закладу і основних гігієнічних норм: всі вони були просторі, мали великі вікна, завдяки яким приміщення були гарно освітлені та добре провітрювалися. У кожному класі були шкільні лави і парти відповідно до віку учнів, для викладачів була передбачена кафедра, яка зазвичай знаходилася на підвищенні. Окрім того, в класі було все необхідне обладнання для проведення уроку — дошка, карти, книжки та інші ілюстративні матеріали, які зберігалися у спеціальних шафах. Зошити, ручки та інші необхідні речі учні приносили з собою.

Для навчальних потреб кожен клас мав приміщення для самостійної роботи та підготовки до уроків, які називалися музеумами. Ця назва безпосередньо нав’язує до традицій античної Греції, де храми Муз були також освітніми осередками.
У Хирівському закладі музеуми розташовувалися на 2 та 3 поверсі переднього крила і були набагато більшими за начальні класи. Окрім навчальних класів і музеумів, у Хирівському закладі існували
також кабінети географії, фізики, хімії, музики, трудового навчання, малювання, природничий музей та астрономічна обсерваторія.