Краса і користь. Як виглядав парк Закладу Єзуїтів у Хирові.

Кароль Левіцький у своїх спогадах писав, що будинок Хирівського закладу отців Єзуїтів потопав у зелені дерев і з міста його навіть не було видно.

І справді, парк чудово доповнював ансамбль будівель Закладу. Це був складний комплекс різних зелених зон та споруд, де майже все мало своє практичне застосування.

У цій статті розглянемо, як виглядали і де розташовувалися штучні насадження і споруди, створені Єзуїтами навколо головного будинку Закладу. Задля яскравішого враження, всі архівні світлини були оброблені ефектом кольоризації. 

До 1883 року на місці Хирівського закладу отців Єзуїтів були поля та лани пшениці. Одночасно із будівництвом Закладу у 1884-85 роках була споруджена нова під’їзна дорога (сучасна вулиця Богдана Хмельницького), а вздовж неї була висаджена алея дерев.

Частина цієї алеї існувала ще до початку 2021 року, тож більшість мешканців Хирова її знає. Зараз від алеї залишилися лише поодинокі дерева.

Обабіч під’їзної дороги у 1928 році був споруджений пам’ятник Свободи, присвячений 10-річчю відновлення незалежності Польщі. Пам’ятник складався із кам’яного постаменту висотою 3 метри, на якому був встановлений хрест та кам’яний орел з мармуру.

Ліворуч від в’їздної дороги на узвишші був закладений гай, засаджений деревами, характерними для місцевих широт. У цьому гаю з 1909 року містився звіринець. Тут мешкали косулі та олені.

Праворуч від в’їзної дороги розташувалися п’ять ставків, які були створені у 1888-90 роках за проектом інженера Красіцького. Ці ставки мали важливе практичне значення. Тут влітку учні купалися і плавали на човнах, а взимку каталися на ковзанах та грали у хокей. На найбільшому ставку був споруджений причал.

Одразу за ставками починався Гай Матері Божої, названий так на честь пам’ятника, встановленого тут у 1894 році. Це був Грот діви Марії з Люрду. У штучній скелі, яку створив єзуїт Юзеф Моравець, була встановлена статуя Діви Марії авторства скульптора Фердинанда Маєрського. Пам’ятник був вільною реплікою гроту Массабель у Лурді.

Залишки ставків та гаю Матері Божої дійшли до наших днів, але вони перебувають у дуже занедбаному стані.

Між ставками та будинком Закладу був розташований колегіатський парк. Він був відгороджений від решти парку і сюди мали доступ лише монахи. Ця частина парку мала регулярний характер, тут були упорядковані алеї та клумби. Один з дубів, який засіявся тут випадково, назвали на честь засновника Закладу Генрика Яцковського. Навпроти вікон монастирської каплиці був фонтан, споруджений у 1887 році.

Біля колегіатського парку в’їзна дорога повертала ліворуч і вела до площі перед будинком Закладу. Ліворуч від цієї дороги були спортивні майданчики, які в Закладі називали стадіони, та тенісні корти.

Всього стадіонів було 9, кожен стадіон був оточений живоплотом із граба, також тут росли дерева, які створювали тінь і затишок. Між стадіонами були 4 тенісні корти, оточені сіткою.

Між стадіонами та бічним крилом були клумби у формі трикутників. Посередині однієї із клумб у 1894 році була встановлена статуя “Непорочного зачаття Діви Марії”, яку подарували Закладу колишні учні. Постать Марії була представлена на постаменті, на якому був ліхтар і напис “Ось твоя мати”. Відкриття статуї приурочили до першого зданого у Хирові випускного екзамену.

Далі поруч із павільйоном, в якому була театральна зала, у 1909 році була споруджена музична альтанка, в якій відбувалися концерти.

За альтанкою головна алея виходила на широку площу перед фронтальною частиною будинку. Вигляд цієї площі неодноразово змінювався. У 1907-08 роках за проектом Александра Пьонткевича тут були розплановані клумби, які впродовж наступних років вдосконалювалися. На клумбах росло багато квітів і декоративних кущів.

Гарний опис, як виглядали ці клумби у 1930-их роках, залишив Кароль Левіцький: «Коли я опустив погляд до землі, широкий квітник, порізаний численними стежками та доріжками, заблистів тисячами барв. Чого там тільки не було? Левконії, ротики, флокси, резеди, красолі, братчики, стокротки, гладіолуси. Їх було багато-багато, повінь барв і запахів. Над квітами дзижчали бджоли і джмелі, колихалися метелики і бабки, скакали коники-стрибунці».  Гарна клумба була також і у внутрішньому подвір’ї будинку. Її створив єзуїт Гофман.

З іншого боку площі навпроти головного входу до Закладу стояла статуя “Найсвятішого Серця Христового”. Ця статуя була виготовлена в Парижі і встановлена у 1908 році. Постамент пам’ятника був створений таким чином, що його по спіралі оточували сходи, якими можна було піднятися до підніжжя скульптури. Доповнював композицію встановлений біля підніжжя якір.

Поруч із каплицею була висаджена алея пірамідальних тополь, а позаду каплиці із землі, яка залишилася після закладання фундаментів, був насипаний курган Стефанівка, названий на честь ректора Казимира Стефанського.

Від тильної сторони каплиці починалася дорога, яка вела до лісу. У 1911 році вздовж цієї дороги висадили 100 лип та 20 дубів і назвали це місце “Грюнвальдська алея” на честь 500 років перемоги під Грюнвальдом. Верхня частина Грюнвальдської алеї збереглася до наших днів.

Поруч із цією алеєю у 1933 році був посаджений дуб Стефана Баторія – короля, який заснував у 1582 році Колегію Єзуїтів у Полоцьку, правонаступником якої був Хирівський заклад.

З південно-західної сторони між Грюнвальдською алеєю та колегіатським парком був створений ботанічний сад. Він складався із трьох відділів: біологічного, в якому учні могли дізнатися про умови життя та розвитку рослин; систематики, де рослини були погруповані за видами; та відділу сільськогосподарських рослин, де можна було побачити рослини, які використовуються в харчуванні та промисловості.  Для теплолюбних рослин була споруджена теплиця, для гірських спеціальна тераса – альпінаріум.

Крім того насадження парку Закладу доповнювало декілька фруктових садів, які розташовувалися поблизу. Позаду стадіонів розташовувався фільварок, на якому також було багато дерев. Частина з цих дерев ще залишалася від колишнього помістя Франциска Топольницького, від якого Єзуїти викупили землі для будівництва Закладу. В найвіддаленіший частині парку розташовувалася пральня та будинки світських професорів Закладу.

Парк Хирівського закладу отців Єзуїтів сильно постраждав під час ІІ світової війни, а пізніше був докорінно змінений відповідно до потреб військової частини.

Сакральні статуї та пам’ятники в основному були знищені ще за першої радянської окупації у 1939-41 роках. Вже після війни на місці стадіонів були збудовані казарми, а в колегіатському парку два житлові будинки та велика будівля медичної роти. 

Клумби на площі перед Закладом замінили на асфальт. Повністю був знищений ботанічний сад та всі його споруди, а також звіринець.

До наших днів дійшли лише поодинокі залишки парку, які перебувають у незадовільному стані і навіть близько не нагадують про його минулу велич і красу.

Те, що плекало і творило кілька поколінь Єзуїтів, зовсім не мало цінності для післявоєнних господарів Закладу. Нині парк можливо відтворити хіба що віртуально.  

Богдан Сиванич,
грудень 2021