Кшиштоф Вольський та його ідеальний світ

Кшиштоф Вольський народився 29 грудня 1922 року у родині Людомира Вольського та Гелени Юнги. Його батько Людомир, а також дядьки Константин, Тадеуш та Здзіслав навчалися у Хирівському закладі отців Єзуїтів. Тож Кшиштоф Вольський виїжджаючи у 1933 році на навчання до Хирова продовжив родинні традиції.  

Постать батька Людомира Вольського є надзвичайно цікавою і  його життя буде темою окремої статті. Він був один з тих, хто зміг завершити повний курс навчання і здати випускний екзамен у Закладі у 1911 році. Натомість синові Кшиштофу закінчити навчання у Хирівському закладі завадила ІІ світова війна 

Випускний екзамен Кшиштоф Вольський здав у 1943 році в Ярославі, а пізніше вивчав етнографію, етнологію, давню історію та мистецтвознавство у Познанському університеті. У 1960 році отримав титул доктора філософії.

У 1960-86 роках професор Вольський досліджував життя та культуру народів Азії, здійснив численні експедиції до Індії, Пакистану, Афганістану, Туреччини. Під час цих експедицій зібрав багато унікальних експонатів. Зараз ці колекції зберігаються у Краківському музеї етнографії.

Кшиштоф Вольський є автором понад 100 наукових  праць в галузі історії культури та етнології. За порятунок євреїв під час ІІ світової він був зарахований до Праведників народів світу. 

Кореспондентка “Echo dnia” Івона Роєк, якій Кшиштоф Вольський дав інтерв’ю у 2019 році, так охарактеризувала науковця:

“Незважаючи на свій вік професор не відчуває гіркоти чи розчарування, захоплює натомість почуттям гумору, влучними думками, дистанцією до себе та оточення. Його легко можна назвати ерудитом. Він вільно володіє кількома іноземними мовами, зокрема болгарською, урду та пушту.

Пан Кшиштоф захоплює багатьма речами: елегантним одягом, високою особистою культурою, облаштуванням кімнати, в якій він зараз живе, де на стінах висить багато портретів його предків, і, перш за все, неймовірним життям, яке йому вдалося прожити”. 

Нижче процитую кілька цікавих фрагментів з цього інтерв’ю, які допоможуть краще зрозуміти постать професора Вольського.

“Я народився в маєтку Розборж Длугий, батько Людомир і мати Гелена були високоосвіченими людьми. Батько займався економікою та економетрикою, мама викладала французьку та німецьку мови, але це були насамперед чудові, теплі люди.

Я одружився з чудовою жінкою, Геленою Дверницькою, з широкими кругозором, випускницею романістики, яка також добре знала угорську, але, на жаль, ми не змогли стати батьками. Ми так багато чого хотіли передати нашим дітям, а натомість сталося так, що наш син прожив лише кілька годин після народження. І з такою трагедією треба було якось боротися, певним рецептом, щоб не впасти в зневіру, було не повертатися до цієї сумної миті, лише жити сьогоднішнім днем і тим, що буде, а не постійно повертатися до того, що вже сталося. 

Під час багатомісячних поїздок до Азії я вивчав різні етнічні групи відвіданих країн. З часом до моїх інтересів також потрапили культури європейських країн та порівняльні дослідження Європи та Азії. Звідси мої подорожі та дослідження в Румунії, Болгарії, Угорщині, а також в Італії, Франції, Австрії та далекій Вірменії. Для мене також було великою приємністю брати участь у багатьох міжнародних конференціях та наукових симпозіумах, в т.ч. у Сенегалі, Індії чи Пакистані, де я читав багато лекцій. Також мені вдалося отримати з Афганістану цінні килими, велику колекцію сарі, шалей, костюмів, декоративних металевих, керамічних та скляних посудин, у тому числі унікального скла з Герату. Дещо я купляв за власні кошти та виділені кошти Міністерства культури і мистецтва, а деякі речі мені дарували родини, з якими я подружився”.

А що ж Хирів?  

Без сумніву, що за шість років проведених у Хирівському закладі отців Єзуїтів Кшиштоф Вольський отримав багато ґрунтовних знань, зокрема про світ, зважаючи на те, що в Закладі були багаті етнографічні колекції, зібрані з різних куточків нашої планети.

“В школі людина отримує різні знання. – каже професор. – Деякі їй подобаються більше, деякі менше. Мене цікавило, як живуть мешканці далеких країв, я люблю гарячий клімат, можливо тому, що завжди мав низький тиск. Я прожив багато років в Пакистані, Непалі, Афганістані, Індії і вже після недовгого часу почувався там як вдома”. 

Незважаючи не це Кшиштоф Вольський вважає навчання у Хирівському закладі отців Єзуїтів однією зі своїх життєвих невдач, тому що вже тоді він був не згоден з багатьма поглядами та цінностями, які прививали дітям у Хирові Єзуїти. Очевидно, що його світогляд не вписувався в ці рамки, і можливо, саме Хирів допоміг це усвідомити. 

Професор вважає, що найбільшою його перевагою є почуття гумору, ще з дитинства він дуже любив сміятися. В школі були добре відомі його спонтанні вибухи сміху, і навіть у важкі моменти життя професора не полишав гумор. Кшиштоф Вольський зазначає, що не відчуває самотності, натомість любить вертатися у пам’яті до своїх найкращих років.

“В житті  часто треба приймати все таким, як є. Ми не в силі змінити багато речей, тому треба почекати, поки надійдуть кращі часи. 

Я є глибоко віруючою людиною і чекаю на кращий світ, який був обіцяний Богом, але радше не той з чистилищем та пеклом, про який говорить Церква, Небо теж мене не приваблює, бо я вважаю, що життя буде продовжуватися на землі.

Сьогодні технологічний прогрес йде неймовірно швидко, теперішні люди часто є горді та зарозумілі, але я сумніваюся, що вони від цього щасливі. 

Я чекаю на кращий світ, в якому людям, які здобули величезні знання і досвід, які перебувають на піку своїх інтелектуальних можливостей, не доведеться раптово покидати цей світ, бо це і трагічно, і абсурдно. Я чекаю ідеального світу, обіцяного Богом. Зі смиренністю і скромністю.  

Повністю інтерв’ю читайте на сайті Echo Dnia за цим посиланням:

Profesor Krzysztof Wolski z Kielc: – Сczekam na świat obiecany przez Boga

Богдан Сиванич
грудень, 2021