Втрачені пам’ятки Хирова

Вони довгий час були невід’ємною частиною Хирова, але в якийсь момент хтось вирішив їх розібрати, або вони стали нікому не потрібні, і час сам вирішив їхню долю. Ця стаття про знакові пам’ятки Хирова, які вже не існують, але залишилися задокументовані на фотографіях або в інших історичних джерелах.

СТАРА ХИРІВСЬКА РАТУША

Ратуша – це невід’ємний атрибут давніх міст. Статус міста Хирів отримав у 1528 році від короля Сигізмунда І Старого за активний спротив татарам. В цей час були закладені основи площі Ринок (сучасна пл. Галицька), центральне місце якої займала ратуша. 

Перша хирівська ратуша вірогідно була дерев’яною. Муровану ратушу звели орієнтовно у середині ХVIII століття. До 1939 року стара хирівська ратуша була місцем роботи міської ради та бургомістра (міського голови).

Після ІІ світової війни будівля ратуші ще деякий час використовувалася як магазин, а пізніше була розібрана. Правдоподібно, що на той момент це була найстаріша пам’ятка Хирова. Пізніше на місці ратуші було споруджено бібліотеку. Натомість органи міської влади перенесено до одного з більших будинків навпроти костелу. У 2015 році році до цього будинку добудовано вежу з годинником, таким чином постала нова хирівська ратуша.

ПОЖЕЖНА СТАНЦІЯ

У 1893 році у Хирові було створене добровільне пожежне товариство. Його завданням була організована допомога і порятунок життя при пожежах та інших катаклізмах. Фінансувалася пожежна служба за рахунок членських внесків прихильників організації та дотації з міського бюджету.

Будівля пожежної частини була розташована на центральній площі Хирова і прилягала до ратуші з її південної сторони. Також на сучасній вулиці Володимира Великого хирівські пожежники мали спеціально побудовану вежу, яку використовували для тренувань. У розпорядженні хирівських пожежників напередодні ІІ світової війни були два пожежні насоси, кожен з яких обслуговувало 4 людини, вози, а також пожежна драбина.

Будинок пожежної станції був розібраний разом зі старою ратушею у 1950-их роках.

ЗАЇЗД НА РИНКУ

На місці, в якому зараз стоїть пам’ятник Т. Шевченку, і частково на центральній площі аж до ялинки до 1950-их років розташовувався величезний будинок. Його добре видно на панорамних фотографіях Хирова. Будинок був одноповерховий, його розміри були приблизно 35 на 30 метрів. Вражає величезний двосхилий дах, який візуально виглядає навіть більший, ніж у сусіднього костелу.

Будинок залишається однією із найбільших загадок Хирова, адже досі не вдалося відшукати жодного його фото зблизька. За спогадами довоєнним мешканців Хирова, у будинку були єврейські крамниці. Судячи із архітектурних особливостей та місця розташування це міг бути заїзд – ще один невід’ємний атрибут давнього торгового життя міста. Традиційно у таких будівлях зупинялися купці та мандрівники.

Будинок розібрали у 1950-их роках, але лише його наземну частину. Підземелля були засипані і досі зберігаються під парком та тротуарами.

КАМ’ЯНИЦЯ НА ПЕРЕХРЕСТІ 

На найстаріших фотографіях Хирова з кінця ХІХ століття можна помітити великий двоповерховий будинок із 12 вікнами на фасадній частині. Він розташовувався на перехресті сучасних вулиць Добромильської та Самбірської. Заміри ділянки дозволяють припустити, що будинок мав довжину трохи більше ніж 50 метрів. Для порівняння, приблизно такі самі розміри має збережений нині вокзал “Хирівська Посада”.

Достовірні дані про час спорудження та призначення цього будинку наразі невідомі. За спогадами мешканців Хирова тут колись розташовувався заїжджий двір, а також були окремі помешкання, які здавалися в оренду. Якщо не рахувати Закладу Єзуїтів, то це був найбільший житловий будинок Хирова, зведений у ХІХ столітті. За радянського часу будівля поволі занепадала і була розібрана орієнтовно у 1970-их роках.

АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ ТА ЛІВЕ КРИЛО ЗАКЛАДУ ЄЗУЇТІВ

Астрономічна обсерваторія була гордістю Закладу Єзуїтів. Її спорудили у 1937 році над сходовою кліткою лівого крила Закладу. В обсерваторії був телескоп “Екваторіал Zeissa” та рухомий купол. 

На жаль, хирівська обсерваторія проіснувала недовго. У 1944 році на Заклад впала бомба, яка знищила обсерваторію і сильно пошкодила ліве крило Закладу. Судячи із наявних фото та свідчень очевидців це крило можна було відновити, але радянські військові, які стали новими господарями комплексу, вирішили залишити все як є.
В такому розваленому стані крило простояло 35 років, і за цей час встигло зарости деревами.
Лише після прибуття у 1979 році аеромобільної бригади руїни були розібрані, а територія впорядкована. Розібрати будівлю виявилося нелегким завданням. Щоб демонтувати стіни, їх прив’язували тросами і тягнули танками.

ЄЗУЇТСЬКИЙ ПАРК

Поруч із будинком Хирівського закладу був закладений парк, до розвитку якого доклалося кілька поколінь Єзуїтів. Це був складний комплекс різних зелених зон та споруд. Майже все, що було в парку мало своє практичне застосування. Тут був ботанічний сад, в якому учні наочно пізнавали життя різних рослин. Штучні ставки використовували для плавання і веслування, а взимку як майданчиками для занять зимовими видами спорту. Серед зелені дерев були також затишні стадіони та тенісні корти. Прикрашали парк фонтан, декілька статуй та пам’ятників, штучні гроти та кургани, звіринець, клумби з квітами. Поруч з парком були фруктові сади.

Парк сильно постраждав під час ІІ світової війни, а пізніше був докорінно змінений відповідно до потреб військової частини. До наших днів дійшли лише поодинокі залишки парку, які перебувають у незадовільному стані.

ФІЛЬВАРОК ЄЗУЇТІВ

Фільварок постав на місці господарських споруд маєтку Топольницького, який Єзуїти купили у 1883 році. Його основним завданням було забезпечувати Заклад продуктами харчування. Тут годували свійських тварин, зберігали збіжжя, На фільварку був також млин і пекарня. Були навіть житлові будинки для працівників.

На фільварку також розташовувалися деякі технічні споруди, зокрема електростанція, яка забезпечувала Заклад електроенергією, пожежна частина. Була тут також кравецька майстерня, у якій шили шкільну форму, та друкарня, в якій друкували як роздаткові матеріали для учнів, так і повноцінні книжки. Після ІІ світової війни збережені споруди фільварку разом із Закладом, перейшли під управління військових.

Деякі споруди фільварку простояли до початку 1980 років, коли були розібрані десантниками. На їх місці був побудований навчальний центр. До сьогоднішнього часу збереглися два житлові будинки колишнього фільварку.

ЛІСОВА ВІЛЛА ЄЗУЇТІВ

Якщо підійматися за Закладом єзуїтів вгору до вершини гори Кошарки серед лісу можна вийти на простору поляну. Ще напередодні І світової війни Єзуїти збудували там гарну дерев’яну віллу, яка використовувалася для відпочинку на природі, а також як прихисток для учнів, які здійснювали неподалік прогулянки.

Вілла мала ганок із вишуканими дерев’яними орнаментами. Ця вілла згоріла під час польсько-українських боїв у 1919 році, але пізніше знову була відбудована у дещо іншому вигляді. Обставини знищення цієї другої вілли не відомі. Ймовірно вона постраждала у роки ІІ світової війни.

МЛИНІВКА

Окрім широкої і повноводної річки Стрвяж Хирів мав ще одну невеличку річку, яка протікала через центральну частину міста і називалася Млинівка. Це був рукотворний канал, який брав свій початок зі Стрвяжу на північно-західній околиці Хирова і далі протікав через Хирів, Хирівську Посаду, Городовичі до Скелівки, де розширюючись на широку мережу каналів, знову зливався зі Стрвяжем. Споруджена Млинівка була, ймовірно, ще у першій половині ХІХ століття, її існування зафіксоване на карті Хирова з 1853 року.

У Хирові на Млинівці діяли два водні млини, будівлі яких збереглися до нашого часу неподалік перехрестя. Відомо також, що рівень води у Млинівці регулювався спеціальним шлюзом, який оберігав місто від повеней. За спогадами мешканців Хирова вода у Млинівці була дуже чистою, тут водилася риба, можна було купатися. 

Після переходу млинів на електричну енергію починається поступовий занепад Млинівки, який довершило зменшення рівня води в Стрвяжі та  відсутність належного догляду за функціонуванням каналу. На початку 2000-их років Млинівка остаточно висохла.

СТАВОК БІЛЯ КОСТЕЛУ

Окрасою центральної частини Хирова був ставок, розташований позаду костелу. Він належав до римо-католицької парафії, використовувався для розведення риби та відпочинку. У міжвоєнні роки по ставку можна було покататися на саморобному човні “Палярус”, який змайстрував місцевий священик Ян Вольський.

Ставок наповнювали води Млинівки, тому коли в Млинівці не стало води, перестав існувати і сам ставок. У 1990-их роках на місці ставка влаштували сміттєзвалище, таким чином котлован був засипаний, а від ставка не залишилося і сліду.

ХИРІВСЬКІ ЦЕГЕЛЬНІ

Цікавим є факт, що Хирівський заклад Єзуїтів та деякі інші будинки у Хирові побудували із цегли місцевого виробництва. Саме з метою виготовлення доступних будматеріалів Єзуїти заснували у 1883 році цегельню поруч із майбутнім Закладом. Тут виготовляли як цеглу, так і дахівку. Цегельня проіснувала до початку 1920 років, і була розібрана Єзуїтами. На її місці створили ботанічний сад та стадіон.

Також ще перед І світовою війною була створена цегельня Яна Рольняка у Хирівській Посаді. Вона продовжувала працювати у міжвоєнні роки та за радянського часу. Ця цегельня припинила роботу на початку 1990-их років. Більшість споруд цієї цегельні була розібрана.

ЄВРЕЙСЬКІ ЦВИНТАРІ

До 1942 року кожен третій мешканець Хирова був євреєм. Євреї проживали у Хирові щонайменше з ХVI століття і мали великий вплив на економіку та вигляд міста.

Традиційно євреї дотримувалися власної релігії, тому їх хоронили на окремих цвинтарях. На території Хирова були два єврейські цвинтарі. Один розташовувався на сучасній вулиці Коцюбинського біля синагоги, в якій зараз дитячий садочок. Інший був на горі навпроти християнського цвинтаря. 

На жаль, поки не вдалося знайти фотографій, як виглядали хирівській єврейські цвинтарі, тому можемо судити про їх вигляд на основі подібних цвинтарів у інших містах. Єврейські надгробки традиційно були у формі кам’яних плит із написами.

Точно відомо, що обидва єврейські цвинтарі пережили німецьку окупацію. Натомість надгробки з цих цвинтарів були розібрані на будівельні матеріали у перші повоєнні роки, коли стало зрозуміло, що євреї більше не повернуться. Єдиною згадкою про єврейський цвинтар на горі є збережений фрагмент бетонної огорожі. 

ПІДСУМОК

Цей список охоплює лише декілька знакових для Хирова споруд, які повністю зникли. Безумовно, цей список можна розширити. В окремій статті буде дослідження про видозмінені та спотворені пам’ятки Хирова. Також у Хирові є пам’ятки, які перебувають у занедбаному стані і можуть зникнути в майбутньому.

Звісно, зникнення пам’яток є закономірним історичним процесом, але є дуже вагома причина, чому їх варто зберігати. Простір, в якому живе людина, надзвичайно сильно впливає на її формування. Якщо людина живе у середовищі, де є історичні пам’ятки, де про них піклуються, у неї формується відчуття прекрасного та шанобливе ставлення до праці інших людей.

Пам’ятки – це не просто старі будівлі, це досвід багатьох поколінь, це ключі до різних варіантів світосприйняття. Відмовляючись від цього досвіду, люди знову змушені винаходити велосипед та наступати на ті самі граблі, що й попередні покоління.

Богдан Сиванич, червень 2021