А якби не Хирів?.. Де ще Єзуїти могли збудувати Заклад

Зараз важко уявити собі Хирів без будівель Закладу Єзуїтів. Він став не просто найвизначнішою пам’яткою міста, а й позитивно вплинув на його розвиток і зробив Хирів відомим у світі. Але цього всього могло і не бути, якби не дивовижний збіг обставин. Можна сказати, що Хирову випав щасливий лотерейний квиток, завдяки якому місто надовго стало одним із центрів світової історії.

Коли ректор Тернопільського закладу Маріан Моравський пожертвував свою спадщину на будівництво нового навчально-виховного закладу ще не було відповідного бачення, де цей Заклад буде розташований. Основними критеріями пошуку місця були велика територія для майбутньої розбудови і свободи учнів, розташування у малому місті та добре транспортне сполучення.

Знайти відповідне місце мав голова Галицької провінції ордену Єзуїтів Генрик Яцковський, а затвердити генерал ордену у Римі. Навесні 1882 року отець Яцковський починає подорожувати містечками і селами Галичини, щоб знайти місце для майбутнього Закладу. Результати цих поїздок обговорювали та затверджували на спеціальній раді у Кракові.

Першим можливим місцем, яке розглядали для Закладу, були будівлі у місті Пшеворськ, які належали ордену Бернардинів. 13 квітня 1882 року Генрик Яцковський відвідав це місце, але воно здалося йому невідповідним, як і інші варіанти в цій місцевості.

22 квітня рада підтримала варіант із палацом у Радлові. Палац саме отримав нових власників і Єзуїти сподівалися, що вони його подарують або дешево продадуть. Однак ці надії не справдилися.

У липні Генрик Яцковський їздив на оглядини до села Махова і міста Ярослав, але не знайшов нічого відповідного. 

У вересні 1882 року виникає варіант у селі Порудно біля Яворова (зараз село Калинівка). Величезний маєток пані Стецької мав 2400 моргів. За цей маєток вона хотіла виручити 120 000 золотих ринських. Генрик Яцковський на нараді пообіцяв знайти такі гроші, тож рада затвердила вибір і відправила запит до Риму.

13 жовтня надійшла відповідь, в якій генерал ордену підтримав купівлю, але з застереженням, щоб ще раз перевірити, чи добрі дороги ведуть до Порудна, чи гарні там околиці і чи добра питна вода.

На початку листопада Генрик Яцковський вирушив до Порудна і був настільки задоволений побаченим, що хотів одразу підписати договір купівлі. Пані Стецька натомість попросила 8 днів відстрочки, намагаючись більше вторгувати. Коли після 8 днів від пані Стецької не було ніякої інформації, стало зрозуміло, що угода зірвалася.

Далі Генрик Яцковський оглядає місця Рувне і Жмігруд і в цей час дізнається, що на продаж виставили маєток у Новому Місті біля Добромиля. Маєток, який мав 1600 моргів доброї орної землі, млин і пропінацію, коштував 250 000 ринських. Рада у Кракові підтримала цей варіант. Після відвідин Нового Міста Генрик Яцковський підтвердив, що маєток дійсно вартий таких грошей, але не до кінця зрозумілою була ситуація з боргами, тож цей варіант відпав.

Тимчасом надійшла інформація, що пані Стецька таки готова продати Порудно. Багато відомих людей радили о. Яцковському купити цей маєток, але на нараді вже не було одностайної думки, зокрема через те, що Порудно було далеко від залізниці. 11 грудня отець Яцковський ще раз приїхав до Порудна, але не зміг домовитися із пані Стецькою. По дорозі в Порудно Генрик Яцковський також шукав місце у Ряшеві.

Після невдачі з Порудном на порядку денному були аж 4 варіанти: Угерці біля Ліська, Долина біля Загужа, Полянка біля Кросна і Дембовєц біля Ясла. Дембовєц і Долина не підійшли через високу ціну, натомість Єзуїти готові були серйозно розглянути Полянку з її 740 моргами за 108 000 ринських. Але цьому завадила приваблива пропозиція у Хирівській Поляні, де за 530 моргів власник маєтку Францішек Топольницький просив лише 30 000 ринських. Тому вирішили цю пропозицію розглянути детальніше.

15 січня 1883 року Єзуїти прибули до Поляни, а вже 18 січня результати візиту були представлені раді. Поляну Генрик Яцковський визнав непридатною для Закладу натомість вніс пропозицію купити маєток Топольницьких у Буньковичах на передмістях Хирова.

У відповідь на це генерал ордену просив не поспішати, але висловив свою підтримку рішенню ради і дав своє благословення – “Deus benedicat operi!” (Благослови Боже цю працю!)

І ось, коли вже всі необхідні зі сторони ордену формальності були завершені, пан Топольницький також вирішив поторгуватися. 3 березня Генрик Яцковський приїхав до Хирова, щоб узгодити остаточну ціну. В результаті за 60 000 ринських були куплені ще й інші землі Топольницького в Буньковичах, Малій Сушиці, Сливниці та Поляні, всього 954 морги.

Угода купівлі-продажу була підписана у Самборі 16 березня 1883 року, а вже влітку розпочалося спорудження Закладу.

Таким чином, перш ніж вибрати місце для Закладу, Єзуїти розглянули понад десять різних варіантів, а в трьох випадках навіть були готові до купівлі, але кожного разу щось заважало укласти угоду. 

На щастя, у Хирові все склалося якнайкраще для всіх зацікавлених сторін. В майбутньому місце розташування Закладу та чудова природа в його околицях стануть подаватися як одна із головних переваг школи.

Богдан Сиванич,
липень 2021

Джерела:

J. Sas. Początki Chyrowskiego Kolegium. – “Nasze Wiadomości”, t. II, 1906-09 s. 221-238