Як у Хирові будували Український народний дім

Коли у Хирові заходить мова про місцеві українські культурні надбання, то передусім згадують діяльність товариства “Просвіта”, священиків Юрія Гладиловича та Івана Ольшанського, не зазначаючи, що це була лише частинка українського громадсько-культурного життя Хирова, що це фундамент майбутнього масштабного культурного проекту, який реалізувало у Хирові покоління 1920-30 років. Цим проектом став “Український народний дім”, пам’ять про який була незаслужено стерта і деформована. 

Про організоване українське культурне життя у Хирові маємо відомості лише з кінця ХІХ століття. Як і в інших містах провідну роль у його становленні відігравала церква. У Хирові довгий час осередком громадського та культурного життя була церква Різдва Пресвятої Богородиці, споруджена у 1846 році.

Певним каталізатором пробудження національної свідомості хирівських українців стало також спорудження Навчально-виховного закладу Єзуїтів. Діяльність Закладу активізувала у Хирові польське культурне життя і водночас ця конкуренція стимулювала українців створювати свої організації. 

У 1884 році у Хирові зусиллями отця Юрія Гладиловича була відкрита українська народна читальня, а в 1894 році було заснована місцева філія товариства “Просвіта”. 

Уряд Австро-Угорщини, у складі якої до 1918 року знаходився Хирів, досить лояльно ставився до діяльності культурних організацій, які могли розвиватися і мали рівні права з організаціями інших народів, які проживали у Хирові. Попри деякі досягнення, такі як наявність читальні, театрального гуртка, кооперативів, хирівські українці не змогли до І світової війни створити якусь єдину інституцію, яка б представляла різні верстви українського населення.

У листопаді 1918 року після розвалу Австро-Угорщини на території східної Галичини була проголошена Західноукраїнська народна республіка, а місто Хирів стало частиною цієї української держави. У ці ж дні розпочалася польсько-українська війна, в якій Хирів впродовж 9 місяців був ареною запеклих бойових дій.

Після поразки українських військ і включення території Західної України до складу Польщі українська громада Хирова опинилася під значним тиском нової влади. Польські служби безпеки постійно тримали під пильним наглядом активних українських міщан, час від часу відбувалися обшуки та арешти. 

В таких умовах у 1926 році група ініціативних українських міщан вирішила збудувати у Хирові “Український народний дім” – інституцію, яка мала об’єднати українську громаду і сприяти її всебічному розвитку. Як показав подальший розвиток подій, це було нелегке завдання. 

28 лютого 1926 року був створений організаційний комітет, який очолив Франц Липецький – колишній учасник визвольних змагань, організатор масштабного віча на честь проголошення незалежності Української народної республіки, яке відбулося у Хирові 3 березня 1918 року.

Організаційний комітет одразу рішуче взявся за реалізацію будівництва. Згідно з планом будівля “Народного дому” мала будуватися поетапно: спершу мала бути збудована і викінчена мала зала, а пізніше ще одна велика, а також декілька кімнат. Ділянка для будівництва була придбана ще перед І світовою війною і розташовувалася у центрі міста на вулиці Потоцького (зараз Стуса).

При будівництві організатори передусім покладалися на власні сили, але оскільки фінансових ресурсів громади не вистачало, тому було прийнято рішення розпочати збір пожертв. Франц Липецький енергійно береться за пошук коштів, починає розсилати відозви у різні газети, зокрема закордонні. 

Так, у часописі українців США “Свобода” від 24 травня 1926 року знаходимо перший заклик до українців Америки. “В нашому місті живе велике число українців і існують культурно-освітні товариства, як читальня “Просвіти”, кружок “Українського педагогічного товариства” і Аматорський гуртож при читальні “Просвіти”, однак ані одно з них не може як слід розвиватися, бо нема в нас на це відповідного власного дому. А освіта для нашого народу особливо тепер дуже потрібна, бо тільки через неї можемо вирватися з чужого ярма і запанувати самі на своїй рідній землі”.

Подібні заклики були надруковані також і в провідних місцевих українських газетах.

Вже через неповних два місяці 2 липня на шпальтах американської “Свободи” виходить ще один, значно різкіший заклик підтримати будівництво “Українського народного дому”, зокрема згадується, що польські мешканці Хирова вже багато років мають свою культурну інституцію “Сокіл”, біля якої гуртуються, і що не одна сім’я вже перейшла до протилежного табору. 

“Підіймаємося отже дуже важної, а при тім і дуже важкої до виконання задачі, тому звертаємося цією дорогою до кожного свідомого українця, в якого груди б’ється щире українське серце і якому залежить на тім, щоби кождий клаптик нашої землі остався при нас, з горячим проханням піддержати нас матеріально в тій справі.”

З наступних публікацій дізнаємося, що справа збору коштів йде повільно, але Франц Липецький наполегливо продовжує публікувати нові відозви, кожного разу додаючи нові аргументи важливості побудови у Хирові “Українського народного дому”. У часописі “Діло” від 28 квітня 1928 року читаємо: “На другу нашу відозву, з огляду на повінь, мало хто відгукнувся, Тому осмілюємося повторити своє прохання ще раз. Зазначуємо, що Хирів – це одна із найбільш загрожених місцевостей на наших західних окраїнах”

Згодом виходять нові прохання і в американській “Свободі”. Цього разу увага акцентується на необхідності завершити спорудження будівлі. Зі статті від 26 квітня 1928 року дізнаємося, що від української спільноти Америки комітет отримав 311 доларів (близько 5000 доларів станом на 2021 рік). Дізнаємося також, шо станом на 1928 рік “мури і гардероб уже стоять, треба їх тільки накрити та викінчити салю і кімнати, щоби було можна із них користати”. Ця ж стаття під назвою “Боронімо українського Хирова” майже без змін ще раз вийшла на шпальтах “Свободи” 10 травня 1928 року .

Прохання про пересилання коштів знаходимо навіть у виданні 1934 року, коли будівля “Народного дому” вже функціонувала. “Підписані товариства Хирівщини звертаються до Вас, дорогі браття і сестри за морем про матеріальну поміч на докінчення “Українського народного дому” в Хирові, для якого за ваші щедрі датки в попередніх роках змогли ми здвигнути мури і накриття. 

Отож, спорудження “Українського народного дому у Хирові” тривало у 1926-28 роках, але роботи над облаштуванням та вдосконаленням будинку тривали до ІІ світової війни.

Тим не менше, вже невдовзі після побудови приміщення “Народного дому” починають використовувати хирівські українські товариства. Наявність театральної зали дала поштовх до розвитку театрального мистецтва, зокрема театрального гуртка товариства “Просвіта”. Зі спогадів відпомої уродженки Хирова Уляни Єдлінської знаємо, що до Хирова часто приїжджали з гастролями мандрівні театри або театральні трупи із інших міст. Ці виступи завжди були для міста знаковими подіями.

В Народному домі також діяло освітнє товариство “Рідна школа”. Оскільки навчання у хирівській школі відбувалося польською мовою, то це товариство давало українським дітям дотактові важливі знання з української мови, релігії та історії. Є також відомості. що це товариство організовувало дитячий садочок.

Український народний дім став центром політичного життя української громади. Тут відбувалися віча та різноманітні зустрічі. Наприклад, на віче 6 березня 1932 року зібралося понад 400 осіб. Перед присутніми виступив Франц Липецький, а також депутати парламенту Степан Біляк та Гриць Тершаковець.

Великим досягненням для Хирова стало створення у 1926 році році українського пожежно-руханкового товариства “Сокіл”. Біля витоків цієї організації стояли Франц Липецький та інші активні учасники будівництва “Народного дому”.

Попри те, що товариство “Сокіл” декларувало протипожежну підготовку, основним напрямком діяльності були різні спортивні секції. На шпальтах газети “Діло” знаходимо безліч згадок про участь хирівських спортсменів – учасників товариства “Сокіл” – у різних змаганнях, зокрема із лижного спорту, волейболу, різних легкоатлетичних дисциплін. 

Є також відомості про діяльність у “Народному домі” українських кооперативів, проведення фестин, вечорниць та інших заходів.. 

Таким чином, “Український народний дім” у Хирові став для місцевих українців осередком культурного, економічного, політичного та спортивного життя, об’єднавши різних людей із різними зацікавленнями навколо української ідеї.

З приходом радянської влади всі українські організації Хирова припинили свою діяльність. Більшість активних учасників українського культурного життя емігрувало за кордон. Був серед них і будівничий “Народного дому” Франц Липецький, який оселився в Сполучених Штатах Америки, де помер у 1984 році. 

Будинок “Українського народного дому” за часів Радянського Союзу був перебудований і в ньому розмістився кінотеатр. Деякі функції давнього “Народного дому”, зокрема культурно-розважальні, перебрав збудований за часів СРСР “Будинок культури”, за яким згодом і закріпилася назва “Народний дім”.

За часів незалежності України до давнього будинку “Українського народного дому” повернулися деякі українські організації, зокрема товариство “Просвіта”. На жаль, майже зникло з ужитку саме поняття “Українського народного дому”, яке було витіснене назвою товариство “Просвіта”, що значно звужує сферу діяльності цієї колись унікальної інституції.

“Український народний дім” став найбільшим досягненням українців Хирова у сфері культури. Жодне з наступних поколінь не спромоглося реалізувати проектів подібного мастштабу. 

Будівництво “Українського народного дому” – це історія про те, як хирівські українці не маючи ні власної держави, ні грошей, ані внутрішньої єдності в надзвичайно складних умовах змогли побудувати у Хирові потужну українську культурну інституцію.

P.S. На жаль, поки що не вдалося знайти фотографії будівничого “Українського народного дому” у Хирові Франца Липецького. Можливо, її має хтось із читачів, тому звертаюся з проханням надіслати наявні фото, щоб можна було доповнити цю статтю.

Богдан Сиванич,
серпень 2021