Від шницеля до легуміни. Що їли в Закладі Єзуїтів у Хирові

Зазвичай, коли мова йде про шкільне харчування, ми не очікуємо почути щось особливе, тим паче говорити про якісь кулінарні традиції чи новації. У випадку Хирівського закладу отців Єзуїтів – установи, яка декларувала бажання бути найкращою школою в регіоні, яка не мала собі рівних в плані інфраструктури та навчального забезпечення, можемо говорити про ряд специфічних рис, які роблять цю школу особливою також і в плані харчування та кулінарних традицій.

Хирівський заклад – був елітною чоловічою гімназією, яка діяла в Хирові у 1886-1939 роках під керівництвом ордену Єзуїтів. Заклад був розрахований на 500 учнів і був школою закритого типу з інтернатом (конвіктом). Більшість учнів протягом навчального року проживали на території Закладу, а отже організація харчування повністю лягала на школу.

Навчання у Хирівському закладі було платне і коштувало чималих грошей.  Сума коливалася в залежності від періоду навчання та вибору різних додаткових опцій і становила в середньому 500-600 євро на місяць у еквіваленті на сучасні гроші. В цю суму входило базове харчування, однак деякі батьки оплачували для своїх дітей ще додаткові порції, а також давали гроші на кишенькові витрати.

ІНФРАСТРУКТУРА ХАРЧУВАННЯ

Головною особливістю організації харчування у Хирівському закладі Єзуїтів було те, що установа майже повністю забезпечувала себе продуктами за рахунок власних ресурсів.

Поряд із власне школою, монастирською частиною (колегією) та конвіктом Заклад мав потужну господарську частину, яка складалася з двох фільварків. На фільварках окрім сільськогосподарських угідь були також різного типу господарські будівлі — стайні, стодоли, шпихліри. Вже в перші роки існування Закладу на фільварку був споруджений млин, а також пекарня, в якій випікали власний хліб та булочки.

Про обсяги господарства на єзуїтських фільварках можна судити із списку воєнних втрат під час Першої світової війни. Так, станом на 1914 рік на фільварку у Буньковичах було 24 коні, 45 корів, 96 свиней, близько 150 штук птиці — гусей, качок, індиків, курей. На фільварку у Поляні було 20 коней, 40 корів, 140 свиней, біля 200 штук птиці. Окрім того, кожен фільварок мав склади сіна та збіжжя — пшениці, вівса, ячменю — та весь реманент для землеробства: плуги, борони, сівалки, упряжки для коней.

Кухня Хирівського закладу розташовувалася у підвалах головного будинку. Їжу готували на спеціальних печах, приміщення освітлювалося гасовими лампами, пізніше була проведена електрика. Судячи з фотографій та спогадів працівники кухні мали добрі умови праці.

Щодо приміщень їдальні, то варто відзначити, що вони були одними із найгарніших у Закладі, тож учні споживали їжу у залах з високою мистецькою та естетичною вартістю.

За час існування Закладу приміщення їдальні зазнали кількох змін. У перші десять років у Закладі діяли два відділи – дорожчий та дешевший. Ці два відділи харчувалися у різних приміщеннях і мали різне харчування. У 1896 році обидва відділи об’єднали і була встановлена єдина ціна та єдина система харчування.

До 1905 року їдальня Закладу розташовувалася у великій і ошатній залі у правому крилі. Зала була оздоблена арками, які опиралися на чавунних колонах, стеля їдальні була виконана з чорного дерева. Викладачі, які проживали в колегії, мали свою окрему їдальню.

У 1905 році до будинку Закладу було добудоване ще одне крило, де на першому поверсі була облаштована нова їдальня. Це була найбільша зала у всьому будинку, її розміри складали 432 м², що не випадково, адже вона повинна була помістити одночасно більше ніж 500 учнів закладу.

З погляду архітектурного оздоблення ця зала була однією з найгарніших в цілій споруді. Підлога була викладена мозаїчною плиткою з фабрики Шаттауера у Відні. Стеля мала форму кесонів, прикрашених ліпниною у формі декоративних квіток-розеток. На стінах знаходилися бра, які освітлювали залу, бюсти королів та ікони.

По обидва боки зали були розставлені довгі столи, а поруч з ними дерев’яні лавки. Один такий стіл міг помістити 10 осіб. Кожен учень мав своє заздалегідь визначене місце. Посередині стіни з боку коридору стояв столик, накритий білою скатертиною. Він був призначений для головного префекта (вихователя). Після молитви префект сигналізував учням дзвінком, що можна починати трапезу.

Нова їдальня розташовувалася безпосередньо над кухнею. Для швидкої подачі їжа з кухні до їдальні був обладнаний спеціальний ліфт.

ЩО ЇЛИ УЧНІ?

У Хирівському закладі було 5-разове харчування. При складанні меню намагалися врахувати, щоб їжа була ситна та здорова, і щоб могла наситити найбільший апетит.

На сніданок зазвичай була булки з маслом або повидлом, молоко, чай. На другий сніданок – булки або рогалики. Ті хто платили додатково, отримували шинку, масло і сир.

Обід завжди складався з трьох страв, наприклад: росіл або зупа, м’ясо з овочами та картоплею, легуміна (солодка випічка) і компот

Підвечірок зазвичай був такий як і другий сніданок.  На вечерю, як правило, були дві страви: гарнір з м’ясом і тістечко з чаєм.

Цікаво, що їжі готували більше, ніж потрібно, і кожен міг їсти стільки, скільки схоче. Легендарною стравою у Закладі були хирівські шницелі. Як згадував учень Болеслав Вінк: «Таких добрих шницелів як у Хирові я більше ніколи не їв».  Хлопці влаштовували змагання, хто більше з’їсть, були навіть такі, що могли з’їсти 12 шницелів на раз. 

Також в раціон включали сезонні фрукти, овочі.  Харчування було здоровим та різноманітним. Бувало так, що впродовж тижня страви не повторювалися.

Інколи учням давали особливі і незвичні страви. Наприклад, зберігся дуже цікавий вірш про те, як учням подали какао.

Powiem coś nowego, co zdziwi niemało
Że na podwieczorek mieliśmy kakao,
Niech kakao żyje wraz,
Niech nim zawsze karmią nas[1]

Одного разу пан Стадницький, який мав синів у Закладі, привіз кілька фір зайчатини, а Мечислав Прушинський згадує про цікавий десерт – рис, який посипали корицею.

Батьки могли передавати дітям солодощі та цукерки, але діти могли отримати їх тільки, якщо заслужили. Мечислав Петруський згадував, що батьки передали йому банани, які в ті часи були доволі рідкісні.

Як правило, що два дні учні виходили на піші прогулянки до лісу. Під час цих прогулянок вони часто розпалювали вогнище і запікали картоплю, ковбасу, рижики. 

БЕНКЕТИ ТА ОСОБЛИВІ ПОДІЇ

На свята у Закладі завжди готували більш різноманітне і вишукане меню, зокрема з м’яса птиці.

Одним з найважливіших свят були іменини ректора. З цієї нагоди, за спогадами учнів, готували «грандіозний обід». У цей день Єзуїти навіть частували учнів вином. Кожному давали по одному келішку, а деяким навіть цілу пляшку на стіл.

Найочікуванішою подією року у Хирівському закладі була Маївка, коли учні всіх класів вибиралися разом на весь день на пікнік.

Як згадував Станіслав Клімпель, до Маївки ретельно готувалися. Кожен клас мав свій віз, на який навантажували каструлі, провіант, а також необхідні для забав речі. Разом з учнями вирушали у похід також і кухарі, які готували обід.

«Ми зайшли досить далеко, може, декілька кілометрів, і зупинилися на широкій поляні, оточеній чарівним мішаним лісом. Ми розвантажили наш провіант, серед якого були також фрукти і навіть апельсини, розпалили вогонь, приготували обід».

Вадіуш Кєш запам’ятав, що на Маївці їв канапки з лимонадом та какао, а також гороховий суп на бочку.  В свою чергу Людвік Дунін згадує, що на Маївку брали бочку з пивом і учням дозволяли його пити.

Хирівський заклад Єзуїтів був першою школою в Галичині, яка отримала публічні права. Заклад відвідувало чимало знатних гостей, особливо в період Австро-Угорщини.

Особливим був візит майбутнього імператора Австро-Угорщини Карла І. Оскільки він прибув до Хирова у страсну п’ятницю, то попросив, щоб кухарі приготували йому пісний обід. Збереглося навіть фото, де Карл обідає у гостьовій кімнаті Закладу.

Кульмінацією розвитку Хирівського закладу були святкування з нагоди 50-річчя у 1936 року. По закінченні урочистої частини у їдальні відбувся святковий обід на 600 осіб, під час якого також виголошувалися промови і тости.

Історичні хроніки детально зафіксували ці промови, але на жаль майже нічого не написали про страви на столах, лише газета «Ilustracja Polska» уточнює що бенкет відбувся зі стравами з птиці та вином. Відомо також, що на столах були фрукти та торти.

На жаль, попри те, шо існує велика кількість джерел з історії Хирівського закладу Єзуїтів, відомостей про кухню і кулінарні традиції є досить мало. Очевидно, що цей напрям не був основною метою діяльності Закладу, тому його документації не приділялася належна увага.

Судячи з наявних даних можемо зробити висновок, що хоча Заклад не винаходив і не пропонував нових страв, але міг запропонувати різноманітне і ситне харчування відповідно до ситуації. Натомість Заклад створив надзвичайно цікаві традиції споживання їжі. Все це вкупі робить Заклад особливим також в плані кулінарних традицій.

Богдан Сиванич

---

[1] Скажу тобі щось нове, що здивує не мало,
Що на підвечірок нам дали какао.
Хай живе какао,
Хай завжди ним кормлять нас!